Цитомегаловирус відноситься до умовно-патогенної мікрофлори. Під впливом певних факторів він активізується, т. Е. З’являються яскраві симптоми. Вірус може знаходитися в організмі людини в неактивному вигляді протягом усього життя і виявлятися тільки в певних умовах.
Зміст статті:
- 1 Причини і симптоми ЦМВ
- 1.1 Чим і коли небезпечна інфекція?
- 2 Способи діагностики
- 3 Лікувальна терапія і прогноз
- 3.1 Можливі ускладнення і наслідки
Причини і симптоми ЦМВ
Цитомегаловирус — це вірус, який належить до групи вірусів герпесу. За формою цей вірус має овальну форму і діаметром 150-250 нм. Усередині є ДНК вірусу і при попаданні в нормальну клітку впроваджується в клітинне ядро і змішується з ДНК людини. На тлі цього уражена клітина починає синтезувати не тільки власні білки, а й білки вірусу.
Після проникнення інфекції в організм вона потрапляє в кров і вражає клітини фагоцитів, лейкоцитів і ін. Надалі ці клітини збільшуються в розмірах, т. е. перетворюються в цитомегалію. Носіями вірусу є велика частина населення планети. Слід зазначити, що навіть при первинному зараженні, людина назавжди стає носієм інфекції.
В організм вірусна інфекція потрапляє декількома шляхами: повітряно-крапельним, статевим, аліментарним, внутрішньоутробному, Найчастіше інфекція вірус потрапляє в організм від носія через поцілунок або статевий зв’язок. Після потрапляння вірус впроваджується через під мембрану клітин і після інфікування клітини відбувається синтез білків, які виробляють частинки ЦМВ.
ЦМВ-інфекція може бути присутнім в слині, сечі, спермі, випорожненнях, секреті шийки матки.
Зараження в більшості випадків відбувається в дитячому віці, коли дитина контактує з людьми-переносниками. Цитомегаловірусом заражаються також дорослі, найчастіше статевим шляхом. Однак нерідко зараження може бути обумовлено порушенням правил особистої гігієни.
Відразу розпізнати ЦМВ не представляється можливим так як інфекція має тривалий інкубаційний період близько 2 місяців. До цього періоду захворювання може не проявлятися, але при певних факторах (стрес, переохолодження, зниження імунітету) розвивається різко.
Більше інформації про ЦМВ можна дізнатися з відео:
В прихованій формі інфекція може спостерігатися у кожного. При впливі певних факторів відбувається загострення. Найчастіше симптоми проявляються при ослабленні імунної системи. На роботу імунної системи впливає несприятлива екологія, недостатнє надходження в організм поживних речовин, вітамінів, недоїдання.
Симптоми цитомегаловірусної інфекції не мають певних ознак. Вірусна інфекція може проявлятися по-різному, що залежить від виду ураження клітин:
- Якщо уражається слизова оболонка носової порожнини, то у хворого з’являється риніт і закладеність носа, біль у горлі, підвищення температури та ін. ЦМВ за клінічними проявами має схожість з симптомами ГРВІ, тому нерідко лікують застуду, а вірусна інфекція продовжує поширюватися на інші органи.
- При розмноженні цитомегаловірусної інфекції в органах шлунково-кишкового тракту з’являються ознаки розладу: діарея, запор, біль в животі і ін.
- У чоловіків ЦМВ в більшості випадків протікає безсимптомно.
- У жінок вірусна інфекція при ураженні статевих органів нерідко розвивається ендометрит, цервіцит, вагініт.
Чим і коли небезпечна інфекція?
ЦМВ-інфекція не є небезпечною в латентній формі і при міцний імунітет. Однак для деякої категорії людей цей вірус представляє небезпеку, а саме:
- ВІЛ інфіковані.
- Хворі, яким призначено імуносупресивної терапії.
- Вагітні жінки.
- Новонароджені.
у людей з імунодефіцитом при сильному зниженні імунітету вірус починає вражати багато внутрішні органи при переході в генералізовану форму. У хворих на СНІД інфекція вражає сітківку ока і як наслідок людина втрачає зір.
Зараження вірусом в першому триместрі вагітності може призвести до викидня, загибелі плоду або народження малюка з патологіями. Якщо інфікування відбулося на останніх термінах або під час пологів, то дитина народжується з цитомегаловірусом.
Способи діагностики
Якщо у хворого спостерігається ряд характерних симптомів для цитомегаловірусної інфекції, то лікар призначить здати необхідні аналізи, щоб спростувати або підтвердити діагноз. Так як вірус може бути присутнім в різних рідинах, то для дослідження підійде кров, слина, сперма, сеча.
Існує кілька видів діагностики ЦМВ:
- Культуральне дослідження. Воно висновок в заборі матеріалу і подальше приміщення його в спеціальну середу, в якій створені всі необхідні умови, щоб вірус розмножувався. Потім вивчають живильне середовище і в ній клітинний матеріал.
- ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція). ПЛР діагностика цитомегаловірусу дозволяє виявити і досліджувати ДНК вірусу. Даний метод дослідження при позитивному результаті мало інформативний для відмінності первинного інфікування та рецидиву. Однак ПЛР метод вважається досить чутливим і достовірним і дозволяє виявити інфекційний процес на ранніх стадіях.
- Сіро-діагностика. Вона полягає в дослідженні крові. У хворого зазвичай беруть кров для дослідження на наявність в ній антитіл. Якщо в крові присутні антитіла lgG, то лише встановлює факт передачі вірусу до хворого. Однак це не відображає перебіг інфекційного процесу, тобто захворювання носить безсимптомний характер. При наявності імуноглобулінів lgM діагностують загострення перебіг захворювання. Збільшення титру антитіл вказує на активну стадію патологічного процесу.
Читайте: Токсокароз: симптоми, лікування, аналіз крові на токсокароз
Лікувальна терапія та прогноз
Якщо клінічні симптоми вірусу з’явилися короткочасно і хворий відчуває себе нормально, то лікування не проводиться. Основні цілі медикаментозної терапії — усунення симптомів вірусної інфекції та зниження негативного впливу вірусу на організм.
Якщо у людини міцний імунітет, то ЦМВ-інфекція протікає безсимптомно і захворювання припиняється самостійно. Більшість не помічають, коли відбувається активізація вірусу, а коли знижується патогенна діяльність.
Слід знати, що цитомегаловірус не можна повністю вилікувати. Медикаментозні препарати допомагають зміцнити імунітет і уникнути нових епізодів загострення.
- У разі загострення вірусу призначають противірусні препарати: Ганцикловір, панавір, Фоскарнет, цидофовира.
- З імуномодуляторів для стимуляції природного захисту і зміцнення імунної системи застосовують Лейкинферон, Віферон, Неовир і ін.
- Імуноглобуліни допомагають зв’язувати і видалити вірусні частинки. Такими препаратів є Цітотект і Неоцітотект.
- Також призначають засоби для усунення симптоматики цитомегаловірусу: протизапальні, болезаспокійливі препарати, судинозвужувальні краплі в ніс і ін.
Лікарські засоби при ЦМВ-інфекції повинні призначатися в комплексі. Як доповнення до основної медикаментозної терапії можуть призначатися вітамінно-мінеральні комплекси.
Якщо у хворих цитомегаловірусом на тлі захворювання уражені внутрішні органи (легені, шлунково-кишковий тракт, нирки та ін.), То ускладнення спостерігаються в 50 % випадків. Ризик летального результату досить високий. При ранній діагностиці інфекції прогноз сприятливий.
Можливі ускладнення і наслідки
Цитомегаловірусна інфекція може призвести до патологій сечостатевих органів. Крім цього, ЦМВ в гострій формі може стати причиною збільшення селезінки, печінки, порушення роботи нервової системи. Також можуть спостерігатися запальні процеси в сітківці і з’явитися алергічний висип по всьому тілу.
Велику небезпеку цитомегаловірусна інфекція представляє для вагітної жінки і плоду. Вірус проникає до малюка через плаценту і вражає його внутрішні органи. Велика ймовірність викидня, передчасних пологів або народження мертвої дитини. Однак якщо жінка була заражена вірусом задовго до вагітності, то в організмі захисні антитіла знищать патогенну мікрофлору, щоб вона не передалася дитині. Вроджена інфекція у немовляти може викликати серйозні патології: водянку, жовтяницю, неправильний розвиток головного мозку, мікроцефалія і ін.
Наслідки цитомегаловірусної інфекції небезпечні для людей зі слабким імунітетом.
Виявляються ускладнення у вигляді болю в горлі, запалення товстої кишки, кривавого стільця, запалення мозку, пневмонії, ураження внутрішніх органів. Якщо не вживати заходів з лікування інфекції, то вірус буде поширюватися на інші органи і самопочуття хворого з кожним разом буде погіршуватися. Надалі це може привести до летального результату.
Цитомегаловирус повністю не піддається лікуванню. Щоб запобігти попаданню в організм і уникнути розвитку серйозних ускладнень, необхідно дотримуватися певних правил:
- Відмова від випадкових статевих зв’язків особливо в період вагітності.
- Підтримувати імунну систему. Здорова і міцна імунна система, навіть при випадковому попаданні в організм цитомегаловірусу, запобіжить розвитку ЦМВ-інфекції в гострій формі.
- Дотримуватися правил особистої та статевої гігієни.
- Вести активний спосіб життя.
- Правильно харчуватися (вживати більше овочів і фруктів).
- Кілька разів на рік приймати полівітамінні комплекси.
- Найчастіше гуляти на свіжому повітрі.
- Регулярно робити вологе прибирання і провітрювати приміщення, в якому живете.
- Важливий повноцінний відпочинок і сон.
- Після контакту з незнайомими людьми слід ретельно мити руки, особливо якщо брали в руки предмети, гроші від інших людей.
Дотримуючись зазначені рекомендації, можна убезпечити свій організм від багатьох захворювань та інфекцій, в тому числі і цитомегаловірусу.