Як проявляються і чим небезпечні вузли на щитовидній залозі?

Структурні зміни в щитовидній залозі можуть бути виявлені після появи неприємних симптомів. У зв’язку з цим лікарям часто доводиться пояснювати пацієнтам, чим небезпечні вузли на щитовидній залозі. Не всі пухлини цього органу викликають серйозні ускладнення, але при виявленні новоутворення необхідно виключити злоякісний процес.

Зміст статті:

• 1 Функції щитовидної залози
• 2 що таке вузли щитовидної залози?
  • 2.1 Ознаки та симптоми патології
  • 2.2 Причини і фактори ризику
  • 2.3 Види вузлів щитовидної залози
• 3 Діагностика
• 4 Методи лікування і прогноз

Функції щитовидної залози

щитовидна залоза виділяє 2 важливих гормону — Т3 і Т4

щитовидна залоза є орган, який виділяє метаболічні гормони, необхідні для росту і розвитку організму. Функції цього органу важливі для створення і використання енергії в клітинах. Залоза розташована в передній області шиї і анатомічно розділена на дві частини. Спереду заліза прикрита хрящами, що утворюють кадик (кадик).

Залози в організмі можуть мати екзокринну або ендокринну природу. Щитовидна залоза виділяє гормональні речовини безпосередньо в кров, що характерно для ендокринних залоз. Робота органу багато в чому пов’язана з надходженням йоду з продуктів харчування, тому недолік або надлишок цього компонента в дієті може стати причиною захворювань щитовидної залози. Йод використовується органом для синтезу тиреоїдних гормонів — тироксину (Т4) і трийодтироніну (Т3). При цьому щитовидна залоза здатна зберігати ці речовини і вивільняти в міру необхідності.

Щитовидна залоза відіграє основну роль в регуляції клітинного обміну речовин.

Тиреоїдні гормони через кров впливають на клітини-мішені і змінюють різні показники, що впливають на енергетичний обмін. Клітини можуть спалювати своє «паливо» швидко або повільно, на підставі чого говорять про «швидкий» або «повільному» метаболізмі.

Крім того, щитовидна залоза відповідає за наступні функції:

1. Регуляція дихання.
2. Регуляція частоти серцебиття.
3. Робота центральної і периферичної нервової системи.
4. Вплив на вагу тіла через клітинний метаболізм.
5. Регуляція температури тіла, менструальних циклів і рівня холестерину в крові.
6. Вплив на м’язову силу.
7. Підтримка внутрішнього гомеостазу.

Ефекти гормонів щитовидної залози значні і різноманітні. Вплив залози на клітинну активність не обмежується розщепленням субстратів і отриманням енергії — гормони органу також регулюють синтез білка. Таким чином, щитовидна залоза є центром регуляції енергетичного і пластичного обміну речовин.

Активність щитовидної залози регулюється гіпоталамусом і гіпофізом. Коли концентрації гормонів Т3 або Т4 в крові стає надто низькою, гіпоталамус виділяє реліз-фактор, що запускає синтез тиреотропного гормону в гіпофізі. У свою чергу, тиреотропний гормон впливає безпосередньо на щитовидну залозу і запускає синтез відсутнього гормону. Як тільки концентрація гормону в крові нормалізується, гіпоталамус зупиняє синтез реліз-фактора. Так відбувається регуляція діяльності щитовидної залози за типом зворотного зв’язку.

Що таке вузли щитовидної залози?

Вузли щитовидної залози — це вогнищеві освіти будь-яких розмірів, мають капсулу

Вузол щитовидної залози — це будь-яку ділянку тканини органу, що відрізняється особливостями будови і зростання. Патологію, що супроводжується зростанням таких новоутворень, називають вузловим зобом. Вузол може бути будь-якого розміру, мати тверду або рідку консистенцію і виникати з різних причин. Це поширене явище, що виявляється у 3-5% пацієнтів. Імовірність злоякісної природи вузлів досить низька.

Найчастіші випадки виявлення вузлів щитовидної залози пов’язані з різними доброякісними патологіями органу, включаючи колоїдні вузлики, дегенеративні кісти, гіперплазію і тиреоїдит. Проте завжди потрібно своєчасна діагностика для виключення злоякісного процесу. Доброякісні вузлики можуть бути класифіковані як «холодні», «теплі» або «гарячі» в залежності від того, чи виробляють вони гормони щитовидної залози. Так, «теплі» вузли виділяють звичайне кількість гормонів, а «гарячі» вузлики відповідальні за надлишок тиреоїдних гормонів в крові.

Факти, про які необхідно знати пацієнту:

• 90 % виявляються вузлів щитовидної залози має доброякісну природу. Рак можна знайти лише у 1 з 10 пацієнтів з вузловим зобом.
• Ризик злоякісного процесу в щитовидній залозі вище у чоловіків у віці від 20 до 70 років.
• Вплив радіації збільшує ризик злоякісного переродження вузлів.
• Єдиний вузол з більшою ймовірністю має злоякісну природу, ніж множинний вузловий зоб.

Вузол, що виникає в щитовидній залозі зі збереженням функцій, з більшою ймовірністю є раковою пухлиною. Доброякісні вузли частіше спостерігаються на тлі надлишкової функції органу. Рання діагностика дозволяє виявляти злоякісні новоутворення на первинних стадіях.

Ознаки та симптоми патології

Вузли можна визначити пальпаторно

Ознаки вузлового зоба можуть бути різноманітними, що обумовлено активною гормональною діяльністю щитовидної залози. У деяких пацієнтів симптоми повністю відсутні, і вузли виявляються випадково під час пальпації шиї або інструментального обстеження.

Основні ознаки вузлового зоба:

• Збільшення щитовидної залози.
• Біль в області основи шиї.
• Труднощі з ковтанням.
• Утруднення дихання.
• Хриплий голос.

Якщо новоутворення щитовидної залози відповідальної за синтез великої кількості гормонів, у пацієнта можуть розвиватися наступні симптоми:

• Швидке і нерегулярне серцебиття.
• Незрозуміла втрата ваги.
• М’язова слабкість.
• Труднощі зі сном.
• Нервозність.
• Збудливість і тривога.
• Стійка втому.
• Запор.
• Висока чутливість до холоду.

Симптоматична картина вузлового зоба рідко залежить від природи новоутворення. Злоякісні вузли не викликають симптомів, властивих підвищеної гормональної активності органу (гіпертиреоз).

Причини і фактори ризику

Вузли є найпоширенішою патологією щитовидної залози і частіше зустрічаються у жінок

Лікарям не завжди вдається встановити причину формування вузлів в щитовидній залозі. Такі асоціації можуть з’являтися у повністю здорових людей і не викликати будь-яких розладів.

Однак більшість фахівців пов’язує цю патологію з наступними причинами:

1. Дефіцит йоду. Недолік цього хімічного компонента в раціоні харчування може привести до морфологічних змін в тканині щитовидної залози і недостатній функції органу. Проте таке явище є досить рідкісним в розвинених країнах.
2. Надмірний ріст здорової тканини щитовидної залози. Точні причини цього явища не завжди зрозумілі. Деякі фахівці називають таку патологію аденомою щитовидної залози. При цьому далеко не завжди надлишковий ріст щитовидної залози супроводжується якими-небудь розладами діяльності органу. У рідкісних випадках аденома продукує надмірну кількість гормонів незалежно від регуляції гіпофіза, що призводить до розвитку гіпертиреозу у пацієнта.
3. Кіста — скупчення рідини всередині капсули, нерідко виявляється в тканини щитовидної залози. Найчастіше це ознака дегенерації аденоми органу. Кісти зазвичай мають доброякісну природу, але іноді також містять злоякісні тверді компоненти.
4. Хронічне запалення органу (тиреоїдит). Патологію також називають хворобою Хашимото. Це аутоімунне розлад щитовидної залози, при якому імунна система атакує здорову тканину органу. Найчастіше запалення призводить до зниження функції щитовидної залози (гіпотиреозу).
5. Рак щитовидної залози. Хоча ймовірність того, що вузол органу має злоякісну природу, досить мала, деякі фактори здатні збільшувати ризик розвитку такої хвороби. Це найнебезпечніша форма новоутворень органу.

Можливі фактори ризику злоякісної природи вузла:

1. Сімейна історія раку щитовидної залози або онкологічних захворювань в цілому.
2. Вік від 20 до 70 років.
3. Надмірне променева дія на організм.
4. Симптоми дисфагії і дисфонии.
5. Одиночний твердий і нерухомий вузол.
6. Наявність цервікальної лимфаденопатии.

Фактори, які передбачають доброякісну етіологію вузла:

• Сімейна історія аутоімунних захворювань (особливо тиреоїдиту).
• Сімейна історія доброякісних новоутворень щитовидної залози.
• Наявність гормональної дисфункції органу (гіпертиреоз або гіпотиреоз).
• Симптоми болю і дискомфорту.
• вузол м’який, гладкий і рухливий при пальпації.

Більше інформації про патологію можна дізнатися з відео:

Читайте: Лейкемія що це за патологія?

Важливо відзначити, що згадані вище фактори є рекомендацією для попередньої діагностики під час фізичного обстеження і не забезпечують точну інформацію про природу хвороби.

Види вузлів щитовидної залози

Новоутворення щитовидної залози класифікують в залежності від їх кількості, будови та причини утворення. Також враховується внесок вузла в функціональну активність органу.

Класифікація за кількістю вузлів:

• Солітарний вузловий зоб. Така форма патології пов’язана з великим ризиком злоякісного перебігу.
• Багатовузловий зоб — найчастіше доброякісна форма хвороби. При цьому вузли можуть бути відокремленими або пов’язаними між собою.

Виходячи з впливу на функціональну активність залози, вузли органу можуть викликати гіпертиреоз або гіпотиреоз. Такі стани часто пов’язані із захворюванням, що є першопричиною вузлового зоба.

Ракові вузлики класифікують за типом містяться злоякісних клітин. Зазвичай в класифікацію включають папілярні, фолікулярні, мозкові або слабо диференційовані клітини. Прогноз перебігу онкологічного захворювання багато в чому залежить від переважаючого типу клітин у пухлині. У рідкісних випадках вузлики щитовидної залози можуть містити злоякісні утворення імунної системи (лімфому).

Діагностика

За допомогою УЗД можна визначити розмір і структуру вузла

Захворюваннями щитовидної залози займаються ендокринологи та фахівці хірургічного профілю. Діагностика вузлового зоба включає опитування пацієнта, вивчення анамнезу, а також фізичне, інструментальне і лабораторне обстеження.

Під час фізичного огляду лікар попросить пацієнта проковтнути слину і проведе пальпацію. Це необхідно для вивчення рухливості, форми і консистенції вузлів органу. Симптоматичне обстеження включає пошук ознак гіпертиреозу або гіпотиреозу.

Інструментальне і лабораторне обстеження:

• Аналіз крові на функції органу. Досліджується концентрація тироксину і трийодтироніну в крові для виявлення функціональних порушень щитовидної залози. Рівень тиреотропного гормону, що виділяється гіпофізом, також важливий для діагностики вузлового зоба.
• Ультразвукова діагностика органу — метод візуалізації, що використовує високочастотні звукові хвилі. Лікар спостерігає зображення щитовидної залози на моніторі в режимі реального часу і виявляє будь-які морфологічні неоднорідності. Проте ультразвукового дослідження недостатньо для ідентифікації природи новоутворення.
• Біопсія — забір невеликої ділянки тканини щитовидної залози за допомогою тонкої голки. Процедура проводиться під контролем УЗД. Подальше гістологічне дослідження зразка тканини дозволяє встановити природу новоутворення.
• Радіонуклідне дослідження — спеціальний спосіб візуалізації органу з попередніми внутрішньовенним введенням контрастної речовини. Сканування дозволяє оцінити особливості накопичення контрасту в органі і ідентифікувати природу вузликів.
• Комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія — методи сканування, що дозволяють отримати пошарові зображення щитовидної залози у високій роздільній здатності. Це найбільш точний метод виявлення морфологічних змін органу.

Забір тканини органу є найважливішим етапом діагностики, оскільки тільки це дослідження дозволять повністю виключити злоякісну природу аномалії.

Методи лікування і прогноз

Великі вузли можуть чинити тиск на сусідні органи і судини шиї

Існують медикаментозні, хірургічні та народні методи лікування вузлового зоба. Варіанти лікування залежать від розміру і типу новоутворення. Якщо вузол не є злоякісним і не викликає яких-небудь симптомів, лікування може зовсім не знадобитися. В цьому випадку пацієнту необхідно регулярно проходити обстеження для виключення зростання освіти. Злоякісне переродження звичайних вузлів спостерігається досить рідко.

Обов’язкове оперативне втручання потрібне в тих випадках, коли вузол має злоякісну природу або викликає симптоми гіпертиреозу. Під час операції може бути видалена значна частина органу, через що пацієнтові потрібно гормональна терапія на постійній основі. У разі кістозної природи вузлового зоба може бути проведена пункція для видалення рідини.

Медикаментозне лікування повинно бути спрямоване на корекцію гормональної активності залози або лікування аутоімунного запалення.

В якості засобів народної медицини використовують різні рослинні і тваринні компоненти, включаючи траву нетреби, бджолиний підмор, кінський щавель, лимон і мед. Також важливо застосування лікувальної дієти в разі дефіциту йоду в організмі.

При доброякісної природі хвороби прогноз сприятливий. Прогноз при раку щитовидної залози залежить від типу пухлини і стадії розвитку хвороби. Доброякісний вузловий зоб вкрай рідко перероджується в злоякісну пухлину навіть при тривалому розвитку. Проте можлива поява наступних ускладнень:

1. Виражене порушення ковтання і дихання при збільшенні щитовидної залози.
2. Гіпертиреоз або гіпотиреоз.
3. Нерегулярне серцебиття (фібриляція передсердь), патологія кісток (остеопороз) і тіреотоксіческій шок.

Заходи профілактики не настільки ефективні при вузловому зобі, оскільки це захворювання найчастіше виникає на тлі повного клінічного благополуччя. Ендокринологи можуть порекомендувати дієту з достатнім вмістом йоду. Також важливо регулярне обстеження щитовидної залози для виключення злоякісного росту органу.