Уреаплазма передається статевим шляхом. Запалення, викликане їй, протікає досить довго, і часто не проявляється ніякими вираженими симптомами. Проте, це хвороба, яка може завдати серйозної шкоди жіночому репродуктивному здоров’ю.
Зміст статті:
- 1 Що таке уреаплазмоз і чому він виникає?
- 1.1 Якими симптомами супроводжується у жінок?
- 1.2 Які ускладнення і наслідки може викликати?
- 2 Як можна його діагностувати?
- 3 Чим і як лікувати захворювання?
Що таке уреаплазмоз і чому він виникає?
Уреаплазма — це мікроорганізм, який має найдрібніші навіть за мірками мікробів розміри. Він мешкає на слизових оболонках статевих шляхів чоловіків і жінок. Одна з його біохімічних особливостей — уреаплазма здатна розщеплювати сечовину і отримувати з неї необхідні їй поживні речовини. Ця особливість послужила основою для виділення даного мікроорганізму в окрему групу.
Мікроорганізм відноситься до умовно-патогенних, тобто він може жити на слизових здорових людей. У нормі кількість уреаплазм невелика, їх знаходження на слизових не впливає на самопочуття пацієнта. Запалення виникає при ослабленому місцевому імунітеті або занадто великій кількості патогенних мікроорганізмів. Ймовірно появи симптомів уреаплазмоза при застуді, загостренні хронічних захворювань, а також після статевого акту з хворою людиною.
Зараження уреаплазмозом відбувається статевим шляхом, при цьому можливо як зараження чоловіки від жінки, так і жінки від чоловіка.
Також існує вертикальний шлях передачі від матері до дитини. У дітей, народжених від інфікованих матерів, можливо самоизлечение від захворювання, і небезпечні симптоми патології не розвиваються. Контактно-побутовий шлях передачі неможливий. Вірогідність зараження при одностатевому статевому акті досить низька, але не виключена повністю.
Якими симптомами супроводжується у жінок?
Оскільки уреаплазма — умовно-патогенний мікроорганізм, у більшості людей вона присутня в організмі не викликає ніяких симптомів. Ознаки захворювання проявляються тоді, коли відбувається послаблення імунітету. Наприклад. Перші ознаки уреаплазмоза найчастіше виникають під час застуди або загострення хронічних хвороб.
Найбільш рання ознака захворювання — симптоми циститу. З’являється біль при сечовипусканні, відчуття неповного випорожнення сечового міхура, часті позиви. Цей стан триває недовго і може пройти самостійно без спеціальних лікувальних заходів.
Більш серйозні прояви уреаплазмоза — симптоми запалення яєчників.
Вони проявляються болями в животі і паху, нерегулярністю менструального циклу, хворобливістю під час місячних, труднощами із зачаттям. У вагітних жінок, хворих уреаплазмозом, вище ризик мимовільного переривання вагітності, гіпоксії плода і інших порушень прикріплення плаценти. Встановлено, що уреаплазма грає роль в розвитку сечокам’яної хвороби.
Як правило, клінічна картина захворювання протікає стерто, тому пацієнтка зауважує наявність у себе патології тільки тоді, коли у неї виникають труднощі з дітонародженням. Уреаплазму часто виявляють у жінок, які страждають на безпліддя.
Які ускладнення і наслідки може викликати?
Найбільш часте ускладнення уреаплазмоза — безпліддя. Мікроорганізм порушує роботу жіночих статевих залоз, викликаючи порушення менструального циклу, зміна гормонального балансу, а також ановуляторні цикли. Це погано позначається не тільки на дітородної функції, але і на самопочутті жінки.
Порушення гормонального фону проявляється емоційною нестабільністю, мінливістю настрою, дратівливістю. Також можливі виділення з піхви з неприємним запахом, ниючі болі в попереку і паху. Під час місячних з’являється сильний біль, цикл стає нерегулярним. Частина циклів відбувається без овуляції, що ускладнює зачаття.
Є ризик небезпечних для життя ускладнень — кровотеч зі статевих шляхів, які можуть виникати як під час місячних і припинятися самостійно (менорагії), так і поза менструального періоду. Постійні кровотечі можуть привести до анемії.
Також встановлено, що уреаплазма є одним з факторів розвитку сечокам’яної хвороби. Наявність цього мікроорганізму істотно ускладнює лікування і усунення каменів в нирках, що призводить до поступового обваження перебігу хвороби.
Як можна його діагностувати?
Для діагностики уреаплазмозу необхідно взяти аналіз виділень з піхви. Перший етап діагностики — це так званий мазок на ступінь чистоти. Він не дозволяє визначити, які саме мікроорганізми з’явилися в піхву, але дозволяє оцінити співвідношення між нормальною і патологічною мікрофлорою. При уреаплазмозі як правило спостерігається ступінь чистоти 3 або 4, що говорить про значну кількість патогенних бактерій або наявності бактеріального захворювання.
Також під час гінекологічного огляду лікар може помітити ознаки запалення піхви або ерозії шийки матки. У поєднанні зі скаргами на ознаки циститу ці ознаки вказують на наявність гінекологічного захворювання. Але всі вони не є специфічними, подібні явища спостерігаються при багатьох інших патологіях.
Щоб поставити точний діагноз, потрібно аналіз на уреаплазму — збудник виявляють методом ПЛР.
Як правило, дане дослідження проводиться на кілька мікроорганізмів одночасно, оскільки клінічна картина не вказує на ймовірного збудника. Після отримання результатів ПЛР, необхідно зробити аналіз ІФА, який визначає рівень антитіл до антигенів уреаплазми. ПЛР дозволяє встановити, що кількість уреаплазми перевищує норму, а ІФА — то, що саме це стало причиною захворювання.
Чим і як лікувати захворювання?
Перш ніж призначати лікування, лікар поставить питання про його доцільність. Якщо виявлено надмірну кількість уреаплазм, але жінка добре себе почуває, чи у неї є гінекологічні хвороби, викликані іншими мікроорганізмами, то лікувати уреаплазму не обов’язково.
Проте, курс лікування потрібно пройти в тому випадку, якщо причиною хвороби став саме цей мікроорганізм, а також при плануванні вагітності. Лікувати потрібно обох партнерів, інакше ефективність лікування знижується.
Найбільш ефективним антибіотиком, що усуває уреаплазму, є Азитроміцин. У більшості випадків застосовуються саме препарати на його основі під різними торговими назвами. Антибіотик слід приймати 3 рази в день, дотримуючись інтервал о 8 годині, курс лікування — не менше 5 днів. Менш ефективні ліки — Вільпрафен. Його застосовують в тих випадках, коли азитроміцин протипоказаний.
Можливе застосування сечогінних засобів — Канефрона, індапаміду та інших. Це не дозволяє розвинутися сечокам’яної хвороби, дозволяє усунути мікроорганізми з сечовивідних шляхів, збільшує ефективність антибіотиків. При необхідності лікар може призначити і інші препарати. Під час лікування слід утримуватися від статевих стосунків.
Більше інформації про уреаплазмозі можна дізнатися з відео:
Читайте: Коли, як і для чого береться мазок у чоловіків?
Хвороба передається статевим шляхом, і у неї є тільки один шлях профілактики —
- Користуватися презервативом під час статевих актів з партнерами, здоров’я яких не викликає довіри.
- Бажано уникати випадкових статевих зв’язків — це часто негативно позначається на здоров’ї.
- Також необхідно регулярно здавати аналізи на статеві інфекції, причому робити це потрібно не тільки жінкам, а й чоловікам. У парі, де обидва партнери здорові і дотримуються вірність один одному, зараження неможливо.
При плануванні вагітності обом майбутнім батькам треба пройти аналізи на всі сечостатеві інфекції, в тому числі уреаплазмоз. Необхідно переконатися, що мікроорганізми не завадять парі зачати здорову дитину. Важливо, що перевірятися повинні обидва партнери. Це потрібно робити навіть в тому випадку, якщо обидва відчувають себе добре, і впевнені, що здорові.
Оскільки уреаплазма присутня і у здорових людей, слід підтримувати свій імунітет, дотримуватися правил особистої гігієни, стежити за своїм харчуванням.